САМООСВІТА

Тема самоосвіти: " Інноваційні технології розвитку лексико-граматичної сторони мовлення у дітей молодшого шкільного віку"

Об’єкт дослідження – лексико-граматична сторона мовлення дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження – процес розвитку лексико-граматичної сторони мовлення у дітей молодшого шкільного віку  засобами інформаційно-комунікаційних технологій.

Мета дослідження –  сформовати фонетичну, лексичну, граматичну сторону мовлення за допомогою системи корекційної роботи з розвитку лексико-граматичної сторони мовлення у дітей молодшого шкільного віку з використанням засобів інформаційно-комунікаційних технологій.

Одним із ефективних засобів розвитку, виховання і навчання особистості дитини з обмеженими можливостями є використання комп’ютерних технологій. Ці технології дозволяють знижувати порушення слуху, зору, моторно-рухової і мовленнєвої діяльності. Адаптовані варіанти комп’ютерних програм прості в застосуванні і дозволяють вчитися даній категорії дітей із задоволенням.

Використання нових форм освіти для дітей таких як комп’ютерні технології та мультимедійні програми, не тільки підвищує інтерес до навчання, а й покращує якість освіти, сприяє систематизації наявних знань.

Актуальність дослідження. В сучасній методиці корекційної  роботи більшої уваги набуває проблема розвитку граматичного ладу мовлення. Це обумовлено тим, що тільки розвинене граматично правильне мовлення дозволяє дитині вільно спілкуватися з оточуючими людьми, тим самим «включаючи» його в процес комунікації.

У базовому компоненті освіти зазначається, що одним з головних завдань  освіти є формування особистості дитини й підготовка її до навчання. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про збільшення кількості дітей із порушеннями усного мовлення, що зумовлює труднощі в оволодінні програмами навчання і виховання дітей в умовах навчального закладу , своєчасною мовленнєвою підготовкою дітей до школи і формуванням мисленнєво-пізнавальної діяльності, поведінки та особистості дитини в цілому.

Кількість дітей, що мають відхилення в мовленнєвому розвитку, невпинно зростає. Серед них значну частину складають діти 6-7 річного віку, які мають значні відхилення у формуванні лексико-граматичної будови мовлення. У зв’язку з цим, значущості набуває превентивне навчання і виховання та безпосередньо корекційна робота з дітьми із порушеннями мовлення млодшого шкільного віку, особливо загальним недорозвиненням мовлення в умовах логопедичної групи .

Проблема розвитку граматичного ладу мовлення дитини на довгі роки привернула до себе пильну увагу таких відомих, визнаних у всьому світі дослідників лінгвістики і психології, як Т. Бессонова, Л. Виготський, О. Гвоздєв, Д. Ельконін, А. Іванцова, Г. Каше, К. Кезден, О. Леонтьєв, Р. Левіна, Г. Матюхіна, Н. Никашина, Ж. Піаже, С. Рубінштейн, Д. Слобін, Л. Спірова, Т. Філічева, А. Хомський, Г. Чиркина, Г. Ястребова, та ін.

У деяких із них до моменту вступу до школи, мовлення виявляється недостатньо сформованим, що нерідко супроводжується відставанням у розвитку фонематичних уявлень. Діти довго не засвоюють букви, читають повільно і з великими спотвореннями, на письмі допускають специфічні помилки. Порушення мовлення в тій чи іншій мірі негативно впливають на весь психічний розвиток дитини, відбиваються на її діяльності, поведінці.

Лексика − словниковий склад мови або діалекту. Словник − це слова (основні одиниці мовлення), що позначають предмети, явища, дії та ознаки навколишнього середовища (пасивний та активний).

Граматика − розділ мовознавства, який вивчає граматичну будову мови, тобто закономірності формотворення слів і структуру словосполучень та речень, абстрагуючись від їхнього матеріального або лексичного значення. Граматичний устрій − система взаємодії слів між собою в фразах та реченнях. Таким чином, лексико-граматична сторона мовлення − це організація лексичних одиниць мови в граматичних конструкціях: в реченні й тексті. 

Обстеження проводиться в перші два тижні перебування дитини в логопедичній групі. Основними завданнями обстеження є:
— вивчення умов виховання й розвитку дитини (спілкування з дорослими й однолітками) на основі бесіди з батьками й аналізу документів;
— виявлення рівня розвитку провідної діяльності (гри, малювання, конструювання, елементів праці) і оцінити відповідно до вікових норм;
— виявлення характерних рис емоційно-особистісної й пізнавальної сфери загального психічного розвитку дитини;
— оцінка стану зв’язного мовлення з погляду лексико-синтаксичного його оформлення;
— визначити ступінь оволодіння компонентами мовленнєвої системи.

У процесі обстеження було виявлено об’єм мовленнєвих навичок, порівнює його з віковими нормами, з рівнем психічного розвитку, виявляє співвідношення дефекту та компенсаторних можливостей, мовленнєвої та пізнавальної активності.

У ході дослідження  були виділені параметри, за якими можна визначити рівень сформованості лексико-граматичної сторони мовлення у дітей молодшого шкільного віку:
− вживання прикметника в різних відмінкових формах;
− вживання дієслова у різному часі;
− вживання іменника у різних відмінках;
− вживання прийменниково-відмінкових конструкцій.

В ході дослідження були використані методики діагностики Л. Трофименко, розкриємо їх зміст.
Методика № 1 «Обстеження лексичної сторони мовлення» (Л. Трофименко).  
Методика № 2 «Обстеження граматичної сторони мовлення» (Л. Трофименко).

    Діагностика дітей молодшого шкільного віку  виявили ряд труднощів, пов’язаних з вираженими лексичними порушеннями.
        Аналіз результатів дослідження за методикою № 1 показав, що  у дітей відзначалися значні труднощі у виконанні завдань з використанням прикметників. Проведене дослідження констатує у дітей  численні помилки. При виконанні завдання за цією методикою особливі труднощі спостерігається під час актуалізації предикативного словника (дієслів, прикметників). Порушення формування лексики в цих дітей виявляється як у незнанні багатьох слів, так і в труднощах пошуку відомого слова. Спостерігається системне порушення всіх компонентів мовленнєвої діяльності і характеризується лексичними проявами такими як: обмеженим словниковим запасом; наявністю численних словесних замін; використанням слів в обмежених мовленнєвих ситуаціях без урахування контекстуальних зв`язків. Потребують   додаткової допомоги, прийняття якої не завжди давала позитивні результати. На виконання завдань потрібно значно більше часу чим було заплановано. За оцінкою виконання завдань діти, в основному, мають низький і середній рівень сформованості мовлення.

При проведенні методики № 2 «Обстеження граматичної сторони мовлення» (Л. Трофименко) було з’ясовано розуміння дітей граматичного значення роду, числа, відмінку.

У дітей  виявлено багато помилок та неправильне використання родових, числових, відмінкових закінчень іменників, займенників, прикметників (багато ложков, мій бабуся, червоний квіти); неправильність відмінкових і родових закінчень кількісних числівників (нема дві книжок); неправильне узгодження дієслів з іменниками і займенниками (діти малює, вона упав); неправильне використання родових, числових закінчень іменників в минулому часі (дерево упала); неправильне використання прийменниково відмінкових конструкцій (під стола, із стакан). Дітям потрібна додаткова допомога,  після стимулюючої допомоги завдання виконувалося, але не всіма дітьми, деякі діти відмовлялися. Для виконання завдання кожній дитині було потрібно більше часу, ніж було заплановано.

Стрімкий розвиток інформаційною суспільства, поява і широке розповсюдження технологій мультимедіа, електронних інформаційних ресурсів, мережевих технологій дозволяють використовувати інформаційно-комунікаційні технології (далі ІКТ) як засіб навчання, спілкування, виховання, інтеграції в світовий простір. Сукупність традиційних і інформаційних напрямів впровадження інформаційних технологій створює передумови для реалізації нової інтегрованої концепції застосування ІКТ в освіті.

Інформаційні технології здатні стимулювати пізнавальний інтерес дітей, надати навчально-виховній роботі творчий, дослідницький характер і розвивати самостійну діяльність школярів, забезпечувати навички діяльності учня стосовно інформації, що міститься в навчальних предметах і освітніх областях, а також в навколишньому світі, за допомогою реальних об’єктів (телевізор, магнітофон, комп’ютер) та інформаційних технологій (відеозапис, ЗМІ, Інтернет), формувати вміння дітей самостійно шукати і відбирати необхідну інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати і передавати її, сприяти соціальній адаптації дитини до школи, впливати на її відносини з однокласниками.

Аналіз літератури показує, що комп'ютерні засоби представляють для фахівця не частину змісту корекційного навчання. а додатковий набір можливостей корекції відхилень у розвитку дитини, зокрема і у мовленнєвій сфері. Фахівцю, який використовує в роботі комп'ютерну техніку, необхідно вирішити два основні завдання спеціального навчання:

−       сформувати у дітей уміння користуватися комп'ютером;

−       застосовувати комп'ютерні технології для їх розвитку та корекції психофізіологічних порушень.

Виходячи з наступного є необхідним:

−       розробка системи використання комп'ютерних технологій в індивідуальній та груповій корекційній роботі з дітьми в умовах  закладу;

−       створення максимально-комфортних умов для корекції мовних порушень дітей  з використанням комп'ютерних технологій;

−       підвищення ефективності процесу корекції порушення мовного і мовленнєвого розвитку у дітей , які мають загальне недорозвинення мовлення, фонетико-фонематичні порушення, на основі застосування ІКТ;

−       впровадження в індивідуально-підгрупову роботу спеціальних комп'ютерних технологій;

−       відстеження ефективності застосування спеціалізованих комп'ютерних технологій в корекційному процесі;

−       зниження ризику соціальної дезадаптації.

У процесі занять із застосуванням комп'ютера діти вчаться долати труднощі, контролювати свою діяльність, оцінювати результати. Вирішуючи задану комп'ютерною програмою проблемну ситуацію, дитина прагне до досягнення позитивних результатів, підпорядковує свої дії поставленій меті

Таким чином, використання комп'ютерних технологій в корекційному процесі:

−       дає принципово нові можливості вдосконалення освітнього процесу;

−       активізує компенсаторні механізми на основі збережених видів сприйняття, розвитку у дітей: уваги, мислення, зорово-моторної координації, пізнавальної активності, впевненості та здатності вирішувати самостійно поставлені завдання на основі саморегуляції, що забезпечує психологічну готовність до навчання в школі.

Використання ІКТ на заняттях дозволяє:

−       активізувати пізнавальну діяльність дітей;

−       індивідуально підходити до кожної дитини, використовуючи різнорівневі завдання;

−       підвищувати інтерес до навчання (мотивація);

−       здійснювати диференційований підхід;

−       ефективно коригувати мовленнєві порушення.

А головне, використання ІКТ дозволяє:

−       підвищити навчальну мотивацію та ефективність засвоєння ними знань, умінь і навичок;

−       прискорити процес підготовки дітей до навчання грамоті, попередити появи у них вторинних розладів писемного мовлення;

Спеціально розроблені комп'ютерні програми, які може в своїй роботі використовувати дефектолог, несуть навчальний і розвиваючий характер. Для роботи  чудово підійдуть наступні комп'ютерні програми:

−       «Ігри для Тигри»;

−       Комп'ютерна програма « Фабрика ігор», де 10 логічних ігор на розвиток просторової орієнтації, дрібної моторики, уваги, реакції, кольорового сприйняття і логічного мислення;

−       Спеціально розроблена програма «Розвивайка для малюків » із серії «Навчання з пригодою», яка розрахована на розвиток творчих здібностей в невимушеній формі: Пазли із зображенням тварин , звукові картинки-загадки, чарівні картинки-розмальовки та ін.;

−       Серія комп'ютерних програм «Гарфілд: малюкам, дошкільнятам», де дитина разом з «мультяшним» котом Гарфілдом вчиться читати, писати, пізнає лексику і орфографію, вивчає алфавіт, але все це навчання носить ігровий характер, постійно звучить похвала і підбадьорювання, а не здача не несе негативу;

−       Програма «Весела абетка» являє собою мультфільм — подорож по чарівному лісі разом з зайченям, у якого пропала азбука, при цьому необхідно виконувати цікаві завдання навчального характеру, а в нагороду отримати різні несподівані ефекти, які дуже подобаються дітям.

Отже, за допомогою комп’ютерних технологій, діти з обмеженими можливостями можуть досягти значного поліпшення знань з тієї чи іншої дисципліни. Робота з комп’ютером не повинна викликати труднощів і негативних емоцій. Принципи доступності і корекційної спрямованості мають максимально реалізовуватися при використанні комп’ютерних технологій в освіті дітей з обмеженими можливостями. Оскільки комп’ютер є потужним засобом в організації розвитку дітей, його використання в навчально-виховних цілях у навчальних закладах вимагає дотримання вимог щодо організації як самих занять, так і всього режиму в цілому.