ДЛЯ БАТЬКІВ

Розвиваємо зв’язне мовлення та мислення дітей

Пропоную батькам, вихователям та вчителям десять практичних завдань для розвитку зв’язного мовлення, навичок аналітичного, логічного, образного мислення, загальної ерудиції, довільної уваги, зорової пам’яті, дрібної моторики тощо.

Виконання запропонованих завдань сприятиме всебічному розвитку дитини, формуванню у дошкільника чи молодшого школяра позитивного ставлення до навчання, вихованню впевненості у собі та своїх освітніх можливостях, що є важливою запорукою всебічного розвитку дитини.

Історії квітів: читаємо, розмальовуємо, міркуємо. Цей комплект завдань містить 8 коротких оповідань про різні квіти. У кожному тексті легенди про походження квітки, історію її сприйняття різними народами світу. Читаючи тексти, дитина розширить кругозір і збагатить словниковий запас, зможе розвинути критичне мислення й навички письма. У кожному завданні дитині пропонується також розмалювати зображення відповідної квітки.

Відгадай та поясни: складаємо анаграми й пояснюємо слова. Цей комплект з 9-ти завдань допоможе дитині збагатити словниковий запас, розвинути логічне мислення й навички читання, запам’ятати правопис слів. Кожне завдання містить список з 10-12-ти слів і 5-6 малюнків.

Веселі ґудзики: визначаємо форму, розмальовуємо й фантазуємо. Це інтегроване завдання допоможе дитині навчитися розрізняти форми предметів, розвивати уяву й фантазію. У процесі виконання завдання дитина розвиватиме мовленнєву компетентність, творчі здібності, креативне мислення, дрібну моторику.

Рекомендуємо друзям цікаву книжку для читання. Це завдання сприятиме формуванню мовленнєвої компетентності дитини, заохоченню до читання, розвитку уяви, фантазії й творчих здібностей. Дитині пропонується пригадати прочитані твори й намалювати обкладинку книжки, що сподобалася найбільше. Завдання містить речення, які потрібно продовжити і, таким чином, порекомендувати улюблену книжку своїм друзям.

Коло питань: дізнаємося одне про одного. Це завдання допоможе дитині більше дізнатися про своїх співрозмовників і співрозмовниць, розвинути навички читання й додавання. На сторінці зображено 8 секторів із запитаннями, кожен сектор має свій номер. Учасники (учасниці) гри по черзі підкидають два гральні кубики. Кожен має порахувати суму значень, що випали, й дати відповідь на питання з сектору під цим номером.

Незавершені речення: подивися на малюнки й заповни пропуски. Цей комплект завдань допоможе дитині розвинути навички письма й логічне мислення. У кожному завданні є 6 речень з пропусками, а також малюнки, дивлячись на які, потрібно вписати в пропуски слова за змістом. Завдання допоможуть збагатити словниковий запас і розширити кругозір.

Одягаємося відповідно до погоди. Це завдання допоможе дитині навчитися влучно описувати погоду й підбирати відповідний одяг у кожну пору року. Виконуючи його, дитина розвиватиме навички малювання, розширить кругозір і збагатить словниковий запас.

Описуємо уявні місця: розвиваємо фантазію. Цей комплект завдань допоможе дитині розвинути уяву й навчитися описувати різноманітні місця, залучивши свій досвід. У кожному з 9-ти завдань дитині пропонується уявити себе відкривачем певного місця, намалювати це місце та його жителів, а також описати його за пунктами. Виконуючи завдання, дитина розвиватиме творчі здібності й дрібну моторику, вчитиметься послідовно викладати думки.

Допиши речення, використовуючи сполучники «і», «а». Пропоноване завдання допоможе дитині практикувати роботу з реченням, навчитися поєднувати однорідні члени речення сполучниками і, а, збагатити словниковий запас. Дитині пропонується прочитати й дописати речення, добираючи потрібні слова з малюнків-орієнтирів.

Комунікативні навички: вчимося спілкуватись. Цей комплект завдань спрямований на розвиток комунікативних навичок дитини. У кожному завданні дитині пропонується дві ситуації спілкування, що потребують певної комунікативної дії або висловлення емоції. Дитині потрібно описати свою реакцію в кожній ситуації. Таким чином дитина розвиватиме емоційний інтелект, краще уявлятиме свої дії в процесі спілкування.

Кожне завдання можна роздрукувати на звичайному або кольоровому принтері та використовувати необмежену кількість разів. Завантаження завдань для дітей доступне для користувачів сайту після швидкої реєстрації.

ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

         Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати звернене до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування.

         Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.

Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.

         Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.

          Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.

         Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.

         З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку.          В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.

         Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.

         Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:
·        Розминати пальцями пластилін, глину. 
·        Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики. 
·        Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.
·        Стискати та розтискати кулачки.
·        Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.
·        Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
·        Показувати окремо тільки по одному пальчику.
·        Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
·        Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.
·        Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
·        Нанизувати великі ґудзики на нитку.
·        Зав’язувати вузлики на мотузці.
·        Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.
·        Закручувати шурупи, гайки.
·        Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
·        Складання матрьошок.
·        Малювання у повітрі.
·        Ігри з піском, водою.
·        Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
·        Різати ножицями.

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.

“Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

Моя сім’я

Цей пальчик – мій дідусь,

Цей пальчик – моя бабуся,

Цей пальчик – мій татусь,

А оцей - моя матуся,

Ну, а цей маленький – я,

Ось уся моя сім’я (Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)

Хованки

Пальці в хованки всі грались

Ось так, ось так,

В кулачки всі заховались,

Ось так, ось так. (Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)

Сорока

Сорока білобока

Кашу варила

Діточкам давала.

Цьому дала,

Цьому дала,

Цьому дала,

Цьому дала,

А цьому не дала:

Ти дрова не рубав

І води нам не давав,

Ти і піч не натопив

І нічого не поїв.

(Вказівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожний палець, крім мізинця. Згинати і розгинати всі пальці в ритмі потішки)

Зайці

Скаче зайчик перший

Під високою сосною,

А під другою сосною,

Скаче зайчик другий.

 (Вказівний і середній пальці правої руки підняті вгору, всі інші випрямлені і з’єднані. Долонею правої руки тримати вертикально вгору. Пальці широко розставлені. І так само іншою рукою)

Соління капусти

Ми капусту порубали,

Свіжу моркву натирали

Ми капусту посолили,З неї соку надушили.

 (Різки рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки).

Роль сім’ї

в розвитку мовлення дітей дошкільного віку

Мабуть, кожну родину, де росте малюк, непокоїть питання: як забезпечити повноцінний розвиток дитини в дошкільному віці в цілому та мовленнєвий розвиток зокрема.

Мовленнєве виховання дитини починається в ранньому віці. Навички правильної мови, як і всі хороші навички, набуваються в сім’ї. Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини не забутнє для самої дитини. Розвиток мовлення дитини, що закладене у сім’ї, розвиток в ній художніх смаків, має велике значення для подальшого життя. Сім’я може і повинна допомагати дошкільному навчальному закладу, а потім і школі в справі виховання культури рідної мови.

Мова будь-якої людини збагачується  і вдосконалюється впродовж всього життя. А найважливішим періодом її розвитку є період дитинства, коли відбувається інтенсивне освоєння засобів мови, форм і функцій мови, письма і читання, культури мовлення.

Мовленню потрібно вчити перш за все шляхом прикладу. Чує дитина правильне мовлення, чітко і ясно сприймає його, мало-помалу добрі навички набувають могутню силу звички. Якщо вухо дитини сприймає який-небудь неправильний діалект, те чи інше неправильно вимовлене слово і також непомітне останнє стає його другою звичкою.

З вадами мовлення важко боротися як педагогам, так і самій дитині. Тому важливо, що і в якому стані сприйме слух дитини в найбільш сприятливі роки його життя. В цей час закладається фундамент, на якому пізніше будується все його мовлення. Це повинні пам’ятати батьки і всі ті, хто  оточує дитину.

Вся увага та старання батьків повинні бути направлені на те, щоб діти чули мову правильну, чітку і логічно послідовну, без помилок та вад.

Ніяке сюсюкання, підробка під лепет дітей, не припускається. Розмовляти з дітьми потрібно звичайною, правильною мовою, але мовою простою і, головне, розмовляти повільно, чітко і голосно. Мова дорослого повинна бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно, мелодійно. Не допускати у спілкуванні з дітьми спотвореної вимови слів, вимовляти завжди слова правильно, як за звуковим складом, так і за формою. Треба прислухатися, чи правильно звучить запитання дитини, а потім на нього відповідати. У розмові з дітьми батьки повинні враховувати рівень їх мови, але разом з тим його власна мова повинна бути більш досконалою: різноманітною за побудовою речення, багатою за словником, виразною за інтонацією. Спонукаючи дитину до запитань, розвивається її пізнавальна активність, забезпечується повноцінний розвиток дитини.

Більш всього можуть дати своїм дітям в їх дошкільний період самі батьки. Систематизувати хороші навички в справі розвитку мовлення дітей звичайний обов’язок самої матері.

Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення дитини з використанням народної творчості, звичаїв, традицій, визначених природних та історичних особливостей свого краю.

Якщо б батьки в певній мірі розуміли, яке величезне значення для духовного та всебічного розвитку дітей має обдумане, відповідно їх інтересам словесне спілкування з ними, вони знаходили б більше часу для занять зі своїми дітьми.

Від простої зрозумілої пісні, казки, образно і захоплююче розказаної де-небудь на дивані, який вміщує і матір, і дітей, виразно прочитаного вірша чи оповідання за столом, біля якого зібралася вся сім’я, душа дитини розцвіла б і набула хорошого враження добра і краси, яке залишає в ній незабутні сліди.

Яке б було щастя для окремої дитини і для культури народу, якби батьки зрозуміли, що мова є головним предметом в справі виховання, зрозуміли б значення особливої ролі і відповідальності в справі розвитку мовлення підростаючого покоління. Знімаючи з себе відповідальність, передаючи її навчальним закладам, вони наносять своїм дітям величезну шкоду.

Сім’я є тією ареною, серед якої формується і розвивається розум дитини, його смаки і інтереси, а це все є фундаментом правильної, літературної усної та писемної мови. Саме у сім’ї складається те чи інше відношення до літератури. Домашні сімейні читання, розповіді в сімейному колі, живі бесіди дітей з батьками та близькими людьми дають направлення літературному розвитку дітей, а також розвитку їх мовлення.

Бажано мати в сім’ї хоча б невеличку дитячу бібліотеку. Привчаючи дитину бережно ставитися до своїх перших книжок, буде закладено прагнення зберегти їх, як найкращих друзів, на все життя.

В сім’ї, де високо цінується  знання рідної мови в повсякденному житті, де приділяється увага вивченню рідної літератури, де можна чути художнє слово, розвивається мовлення чітке, образне, літературне, де підтримується навіть невеличка зацікавленість літературних знань, мовлення дитини не може не розвиватися правильно і всебічно, не можуть не сформуватися здорові навички і смаки.

Опанування дітьми дошкільного віку правильного мовлення  створить надійне підґрунтя для їхнього успішного шкільного навчання.

Діти з особливими освітніми потребами. Якщо  ваша дитина відрізняється від інших…

       Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає ходити раніше за інших,  але потім тривалий час не говорить; хтось навпаки, не вміє посміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує літери. Тому до шкільного віку діти набувають різного багажу досвіду, знань, умінь, навичок, звичок. Розумниками не народжуються, їх виховують, і докласти зусиль доведеться немало і родині, і вихователям. Дитина, як те деревце, якщо дбати постійно про нього, то воно виросте гарне і життєздатне, на радість усім дасть плоди соковиті і запашні.

       Затримка психічного розвитку – це уповільнення темпів її розвитку, що виражається у недостатньому загальному запасі знань, незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкому перенасиченні інтелектуальною діяльністю.

Причин затримки психічного розвитку багато, серед них зокрема:

1. спадковість;

2. несприятливі умови виховання;

3. тривалі хвороби у ранньому дитинстві, які виснажують малюка;

4. порушення функціонування головного мозку, пов’язані з його урахуваннями під час внутрішньоутробного розвитку внаслідок патології пологів, травм тощо.

Характерними ознаками ЗПР дитини раннього віку є:

*недорозвинені мовленнєві функції – відсутність фразового мовлення, обмежений словниковий запас, аграматизми, неправильна вимова, утруднення мовленнєвого відтворення;

* не сформовані навички самообслуговування – дитина не може самостійно одягнутися, неохайна, не вміє користуватися ложкою, серветкою тощо;

*низький рівень пізнавальних процесів – сприймання, пам’яті, уваги, уяви, мислення;

*низький рівень і темп розвитку ігрової діяльності – примітивність та одноманітність ігрових дій;

*незрілі моторні функції – виявляються у недорозвитку загальної та дрібної моторики;

*нездатність до узагальнення й цілісності сприймання, які знижують результативність продуктивних видів діяльності, зокрема малювання та конструювання;

*недорозвиток емоційно-вольової сфери, що призводить до негативних проявів у поведінці.

         Дитина не розуміє, як слід поводитися з дорослими, може бути нав’язливою. Такій дитині складно дотримуватися правил поведінки у групі, підтримувати стосунки зі своїми однолітками тощо, негативні прояви поведінки. Перше, що рекомендують психологи зробити при виявленні у вашої дитини деяких з цих ознак у віці 2-3 років – це звернути більше уваги і спробувати навчити дитину необхідним навичкам. Не виключено, що в дитини до тих пір просто не було необхідності та мотивації оволодівати перерахованими навичками. Ще дорослі не встигли усвідомити, що дитина росте і може багато чого в побуті робити вже сама. Якщо ваші спроби протягом 1-2 місяців не дають бажаного результату слід звернутися за консультацією до дитячого невролога. Спеціаліст зможе кваліфіковано визначити наявність патології чи спростувати ваші підозри.

    Отже, тільки спільними зусиллями членів родини та дошкільного закладу, різних    спеціалістів – педагогів, медиків, психолога, вчителя-логопеда, вчителя – дефектолога музичного керівника та інструктора з фізичної культури можна розраховувати на позитивний результат та реабілітацію дитини протягом дошкільного віку.

     Поєднання батьківської любові, терпіння та віри в свою дитину з одного боку, і систематична співпраця з спеціалістами, гарантують позитивні результати та подолання проблем в розвитку вашої дитини.